Смілянський форум

Ласкаво просимо

* Погода 
* Правила   * Учасники
* Вхід   * Реєстрація
Об'яви форума

Смілянський форум засвідчує свою підтримку українському народу. Ми засуджуємо дії російської влади, що нахабно ввела свої збройні сили на територію України.
Ми єдина, незалежна держава і вторгнення на нашу територію - це порушення суверенності України.
Слава Україні !


Сьогодні: 16 Грудня, 2017 23:51

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 1512 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 71, 72, 73, 74, 75, 76  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 10 Жовтня, 2010 5:16 
Офлайн
Міс Літо 2008
Міс Літо 2008
Аватар користувача

З нами з: 03 Серпня, 2007 3:23
Повідомлення: 6250
Звідки: з Шервудського лісу.
Репутація: 4133
Я плакала.
На ходу.
Я топтала.
Брусчатку.
Я говорю -
Уйду,
Но заново,
моё "спочатку".

Я обнимаю.
Я обнимаю.

Не первые зрачки -
не плачь, не плачь.
Хрустят "Рачки",
Хрусти - не плачь.

Ты обнимаешь.
Ты обнимаешь.

Мы беспощадно честны.
Замечаешь?

_________________
Хочешь благо - вложи частичку себя.

Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 11 Жовтня, 2010 18:56 
Офлайн
стаґий пеґдун
Аватар користувача

З нами з: 19 Листопада, 2007 0:54
Повідомлення: 10287
Репутація: 2801
Когда-то я входил в совет крутых модыров,
сегодня я простое мурло
Сегодня я играю в контру и в очко,
имею тупое лицо.


я банил и ЖКшил юзеров по сто раз,
и вот в один из солнечных дней
сказали мне "Валера, сышыш ты п....с"
уйди отсюда ты поскорей ))
иначе, забанит Андрей.


И понял я, что я свинья, что жребий таков,
Пустяк потеря, это ж не рай.
Давно вобще пора свалить мне, с числа модыров
А то наломал кучу дров.
Туплю, как стадо коров.


Теперь житуха мёд, и всё меня прёт
строчу я в контр-страйк как понос
Дрочу на тёлок, и хожу к врачу каждый год
Взять справку, что ещё я не бот.
Но это, вообще, меня ждёт.

Ещё я люблю пулемёт. Однажды, меня он убьёт ))

(с) это мы напару с Макаревичем сочинили )) Он сочинял я помогал :D


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 19 Жовтня, 2010 2:09 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Нема мене..Та я - була не я.
Самотність серця - біль невиліковний.
Я дика,я давно вже нічия.
Любов моя -щось хворе й невгамовне...

На мить там поряд трохи ожила...
На мить зігрілась дотиком і словом...
На мить тебе чужого обняла,
Бо завтра з миті буде лише спомин...

І що мені ? Те щастя не мені...
І що та ніжність ? Смуткам колискова...
Зігріюсь чаєм ,небом в далині..
Було б взаємним - то було б казково...

А так ...в очах довіра мовчазна.
А так ...незрозумілість,обережність.
А так - стіна.І так ,і так - стіна!
Лише в душі - тепла тобі безмежність.

Його тобі я навіть не віддам!
Ним грітимусь,щоб в тебе не просити.
Торкну життя твоє то там,то там..
Понию...бо нема де голосити.

І не розквітнути мені й не відцвісти!
Й не відігріти і не відігрітись!
Живи хоч ти! Щасливим будь хоч ти!
Мовчати...Не чіпати...І молитись.

І те твоє украдене тепло,
Й нестримний стогін серця в тих обіймах
Я заховаю під своє крило
І берегтиму довго і надійно.

І все ,що ще належало мені,
Зберу, як те розсипане намисто.
А я - не я.То тінь лиш на стіні!
І я ж тобі боліла ненавмисне...

Пройду - ні слова.Стримати б чуття...
І не дозволю розкіш - розквітати!
Самотність обплела моє життя -
Сховати крила...й більше не літати!

Радій дрібницям! Вчи мене тому.
Не помічай мій біль і серця муку!

І я собі багато не візьму -
Візьму лиш зустріч...погляд ...
І розлуку.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Жовтня, 2010 4:20 
Офлайн
Cordial
Cordial
Аватар користувача

З нами з: 18 Жовтня, 2007 20:16
Повідомлення: 3719
Репутація: 1146
Поиграв словами

Весь такой высокий, симпатичный,
Ну и мой, ты мой и только мой!
Я окину взглядом тебя критичным
И, конечно, уведу за собой!

Бесполезны улыбки чужие,
Бесполезно с тобой флиртовать!
Будут все тебе не такие,
Милый мой, я могу колдовать!

Волшебство я тебе подарю:
Нежность, ласку, тревоги немного.
Ты же помнишь, как я говорю,
Что не нужно тут мне другого!

Что могу для тебя я найти
Солнца жар в каплях лунного света,
Ведь с тобой мне легко пройти
По осенней бритве рассвета!

И притронувшись утром губами
Подарить тебе снова мечту!
А потом поиграв словами,
Колдовства описать красоту.

28.10.2010

_________________
Ты небо рисуешь синим, а серым рисуешь скалы. Затем мужчин, обязательно сильных, и женщин, конечно, слабых. Но небо лишь изредка сине, а серое вовсе не скалы, и вот приходится быть сильной. А хочется быть слабой.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 02 Листопада, 2010 13:32 
Офлайн
Частий гість
Частий гість
Аватар користувача

З нами з: 04 Червня, 2008 21:46
Повідомлення: 58
Репутація: 84
Письмо издалека

Знаешь, доехала я хорошо.
Путь далек был и труден, но необходим.
Здесь так тихо, спокойно, очень легко.
Кругом лес, что вовек был непроходим.

Погода? Осенняя, дождь за окном.
Весь день небо серое, всё будто спит.
И манит забыться безудержным сном,
Лишь жаль – в голове нет команды delete.

Знаешь, всё помню, что было, что есть.
Не вырвать из сердца, не разлюбить.
Только б, как пятна, вывести спесь
И перестать смс-ками жить.

А знаешь, ведь всё у нас хорошо:
Семья есть, дом, дети, способность любить.
И пусть мы не вместе, но будет ещё
Возможность хоть в чём-то себя проявить.

Тут дни идут быстро, сменяя друг друга,
Круги под глазами исчезли почти.
Ещё бы увидеть, как первая вьюга
Накроет снежком всё на своем пути.

Здесь солнце встаёт – и прямо в окно!
Лучами вся комната освещена.
Так тихо бывает, а ночью – темно,
Да так, что не выйдешь без света сама.

И кошка мурлычет под левой рукой.
Она меня сразу признала своей.
Уж ей ли не знать, что такое покой,
Когда целый день половишь мышей.

Ты снишься мне ночью и днём, когда сплю.
От злости моей не осталось следа.
Увижу – в объятьях своих задушу!
Ну…не до смерти, надеюсь… пока. :)

И всё же мне хочется очень домой.
К козявке своей (сто подарков везу).
Родная моя ждёт (и машет метлой).
И люди, которых безумно люблю

29.10.2010 Россия

_________________
Не живи уныло.
Не жалей, что было.
Не гадай, что будет.
Береги, что есть.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 04 Грудня, 2010 23:20 
Офлайн
Магістр
Магістр

З нами з: 03 Березня, 2009 12:02
Повідомлення: 925
Репутація: 252
Возьму бокал и сяду с тобой рядом,
Налью себе немного красного вина.
И в зеркало взглянув усталым взглядом,
Бокал вина я высушу до дна.

Налью еще, и, глаз не поднимая,
Привычным жестом Dunhill закурю.
В угаре, ничего не понимая,
Вдруг неожиданно с тобой заговорю.

Я расскажу тебе всё то, что наболело,
И разделю с тобою боль своих обид.
Ведь страсть ко мне в ее глазах уже дотлела,
Ее сухим "прощай" я просто был убит.

Я выливаю тебе душу и в камине,
Стараюсь сжечь всё прошлое в огне.
И, видно, правду говорили на латыни:
"In vino veritas!" - Да! Истина в вине!

Ну вот... Теперь ты обо мне всё знаешь...
Я пьян, да и она сейчас пьяна.
И только ты всю боль со мною разделяешь,
Ведь ты - бутылка красного вина.

24 марта 2010


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 03 Січня, 2011 16:03 
Офлайн
Постійний житель
Постійний житель
Аватар користувача

З нами з: 28 Липня, 2008 15:34
Повідомлення: 105
Звідки: Донецк
Репутація: 84
Если есть в тебе прошлое - смело вгоняй его в серый грунт,
никогда не держи в себе,
пусть дышит свободно грудь.
Люди врут, когда говорят, что время залечит боль.
Если боль в тебе - она будет всегда с тобой.

Гроздья спелого винограда и терпкий спирт.
Если есть в тебе прошлое - знай, что оно не спит.
Дай распить себе каждый запомненный взгляд в упор,
пусть останется только луна и в окурках пол,
ничего не держи в себе, чтобы до этих пор
доживало лишь то, чего не возьмет топор.

Если хочется что-то вернуть - не оправдывайся тоской,
как начнешь забывать - это дело смелей ускорь.
И не спорь, что без времени легче смотреть в глаза
тем, кого ну никак
позабыть нельзя.

Если есть в тебе прошлое - смело закапывай в серый грунт,
никогда не держи его,
пусть дышит свободно грудь..
Люди врут, когда говорят, что время залечит боль:
если боль в тебе - она будет всегда с тобой.

_________________
Раз пришлось родиться, дайте насладиться, дайте надышаться, дайте людям шансы
реализоваться, в этот мир ворваться, в этот мир влюбиться, в этот мир врубиться, разочароваться..(с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 10 Лютого, 2011 20:14 
Офлайн
Магістр
Магістр

З нами з: 03 Березня, 2009 12:02
Повідомлення: 925
Репутація: 252
Еще стихи.. По просьбе Евы..


У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 12 Лютого, 2011 16:37 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Каждый день ,как маленькая жизнь...
Столько их потрачено впустую...
И пути,казалось,разошлись..
И сердца,казалось, не тоскуют..

Оказалось истина в другом:
Не обманешь ни себя, ни чувства.
Ошибаться в самом дорогом-
Верх непостоянства и безумства.

Вот он - день.Наполненный тобой.
Вот оно -счастливое течение...
Быть вот так...хоть так вот быть с тобой,
Наслаждаться жизнью ,как мгновением!

Радость от таких вот мелочей...
Хорошо до головокруженья...

-Просто нежность...В каждом отражении...
-Просто нежность...В каждом отражении...

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 14 Лютого, 2011 21:06 
Офлайн
Частий гість
Частий гість
Аватар користувача

З нами з: 19 Грудня, 2010 11:06
Повідомлення: 64
Звідки: Сміла
Репутація: 54
4-ті двері зліва

Відгородившись стіною від усього,
Сиджу у повній тиші й темноті...
Здається, не змінилося нічого,
Хіба ж не вірила своїй меті?!

Ну не виходить в мене просто
Себе змінити без зусиль значних,
А як постане це питання гостро,
Піду на пошуки шляхів нових...

Мене спиняє лиш одне питання,
Напевно, не прийшов ще час потрібний,
Хто ж виграє фінал цього змагання,
Що точиться в мені? Ніхто не гідний?

Не відчуваю повноти всіх почуттів,
Якась відключеність панує й паралельність.
А мозок крила відростив і полетів,
Лиш тіло догриза нудна буденність...

Додано через 48 секунд:

Підстрибнула і ледь не впала

Думки і мрії іноді мовчать,
Неконтрольована лиш емоційність.
Так хочеться бурхливо закричать,
Відкинувши набридлу дійсність!

Але із кожним новим кроком,
Із кожним закриттям очей,
Час утікає рік за роком
Й не відчуваєш плин ночей...

А ти сидиш, чекаєш і чекаєш,
На біль не сподіваєшся уже.
На кожен спалах в далечінь тікаєш,
Обороняючись від ворогів ножем..

Додано через 48 секунд:

Легше
Вже пік пройшов давно
І легше стало й трохи пусто.
Закрила я своє тавро,
Зерно добра посіяла негусто...

Світанок світло в темноті розлив
І вітер втер мені всі сльози.
Холодний день водою розбудив,
А ввечері подарував чарівні рози.

Я, як ведмідь, сховалась у берлозі.
Спочатку було тепло й зручно так...
Та сум я зупинити вже не в змозі.
Весну!!! А валянки повішу я на гак.

"Відродження прийде, коли все зрозумієш"
Не швидко ж довелось мені дійти...
Та ясно, що коли не все умієш,
Занадто складно досягнуть мети.

Я буду працювати над собою,
Переборю усі незгоди та страхи!
Уже в строю! Готова до нового бою!
І не такі й страшні оті жахи!

Лиш хочу побажати людям всім,
Ви будьте добрими завжди!
Не розкидаєйтеся життям своїм,
Бо дочикаєтесь лише біди!

І кожен новий день, і кожнію хвилину
Радійте усьому, що твориться навкруг.
А я? Що я? Я точно не загину...
Лиш хочу, щоб був поряд вірний друг.

Додано через 28 секунд:

Нестерпно
Занадто важко знайти,
А втратити так просто!
Всі рушаться мости
І наточились леза гостро...

Склонюся я в поклонах,
Та кому це уже треба?!
І стине кров у венах,
Коли прошу у неба...

Прошу я все змінити.
"Куди?"--мене питають--
"Покращити, чи вбити?"
Вони ж нічого не втрачають!

Їм все одно, як буде далі...
Для мене--нова мить!
Сама у величезній залі,
І серце, й розум--все мовчить.

Біль у висках стає нестерпним,
Не можна втриматись ніяк!
І не здається день веселим,
В душі лишивсь лиш переляк.

А час іде й нічого не міняє,
Лиш затирає до дірок думки.
І сил боротися вже геть немає,
Та іноді розбуджують дзвінки...

Додано через 33 секунд:

Страхи почуттів
Уперше так боюсь
Думок і почуттів,
І Богу не молюсь
За декілька життів.

Незрозумілий стан
Все сплуталось в одне.
Я не прийму оман,
Прошу лиш хай мине!

І розриває тіло,
І зводить з розуму мене!!!
Набридло вже це діло,
Прошу лиш хай мине...

Та щоб змінити сутність
Потрібні дужі сили.
Залишилась лиш вірність
Все інше вже убили...

Прошу я допомоги,
Лиш поглядом в ніщо.
Чекаю перемоги,
Не зламаюсь нізащо!

І розриває тіло,
І зводить з розуму мене!!!
Набридло вже це діло,
Прошу лиш хай мине...

Додано через 54 секунд:

Вилила душу
Лиш порожнеча й тінь якогось дива,
Два слова, що залишились в душі.
Адже така історія можлива,
Коли обдумуєш на самоті.

Печаль, чи радість, біль, чи сподівання
Мандрую знову у світ мрій.
Закінчились квитки, сиджу в залі-чекання,
А в голові думок літає рій.

Захолодить мороз всі сумніви, турботи.
І бажаний той день, ще довго не прийде.
Багато навалилося роботи,
Та зрозуміть ніяк не можу я себе.

Завжди збуваються бажання,
Та страшно, як нема що загадать,
Вже і думки пішли і в голові мовчання,
Не знаю я чого й чекать...

Як відродити знову радість жити?
Напевно, скоро повернеться і сама...
Заклавши з долею парі, тепер ми квити,
Та все одно вона всі плани полама.

Я розумію, що ще не в останнє
Життя навчить мене чомусь,
Не буде щастя на душі, що небо синє,
Та від страшної болі не зігнусь.

А що ж заповнити повинно порожнечу,
Іще не знаю зовсім, не скажу...
Це як знайти якусь малечу,
Й сказати, що я нею дорожу.

На дні залишилось дві краплі,
Такі малі, що треба мікроскоп.
Насипте мені в рану іще солі...
А я руками вирию собі окоп!

Додано через 35 секунд:

Думки, що зараз в мене в голові...

Не можна завжди бути всюди,
Бо все зробити сил нема.
Не розуміють суті люди,
Лиш витирають піт з чола.

І скільки справ би я не мала,
Себе не втратити якби ж.
Щоб кожен день я так чекала,
Немов поїздку у Париж.

І повернуть назад минуле
І відродити, що було,
Ніяк не вийде в тебе, друже,
Бо, як відомо,--загуло...

Але ж бажається хоч трохи,
Хоча б хвилинку, або мить
Самій зібрать всі свіжі роси
І їх для себе залишить.

Бо роздробивши свою душу,
Ти не збиреш її ніяк.
Повідомляти про це мушу,
Щоб ти від страху не закляк.

А люди іноді жорстокі,
Ведуть себе як хижаки,
Але в душі своїй глибокій,
Ховають хиби залюбки.

Але ж лопата не потрібна,
Щоб відкопати звідти все,
Бо правда завжди дуже видна--
Це совість гідно береже.

За течією просто плити,
Чи проти вітру бігти взнак?
Потрібно все докупи зшити,
Та зрозуміти, що і як...

Додано через 32 секунд:

Зима=)

Зима вже стала дуже видна,
Заморозила в світі все!
Сплять їжаки, ведмеді і єхидна
І дід у хату хмиз несе.

Тріщать у печі сухі дрова,
А я закуталась у плед.
Для мене ситуація не нова:
Сьорбаю молоко і під*їдаю мед...

Танцюють твіст малесенькі іскринки
І не зважають на той холод за вікном,
А навпаки сосульки і крижинки
Не хочуть обігрітися теплом!

_________________
P.S. Mola-mola була...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 21 Лютого, 2011 3:39 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 02 Листопада, 2007 12:07
Повідомлення: 1156
Звідки: Сміла-Київ, #unformal
Репутація: 658
крізь зимовий анабіоз
Я хотел бы знать, что такое быть одному
Я хотел бы верить, что их лица покажет рассвет
Я хотел бы чувствовать, как ветер ласкает весну
Я хотел бы не чувствовать, что её нет

Я хотел бы знать, где поют о прекрасных вещах
Я хотел бы верить, что их крик остановит закат
Я хотел бы почувствовать правду в твоих словах
Я хотел бы не чувствовать желание вернуть всё назад

Я хотел бы не видеть снов и твой голос не слышать
Я хотел бы не верить в лучшее время для нас
Я хотел бы не знать, что ты все ещё дышишь
Я хочу быть уверен, что точно услышу отказ.

_________________
Everybody dies alone.
}Ť{
просто небо стаканом пью
вот и шатает слегка...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 27 Лютого, 2011 20:34 
Офлайн
Щось писав
Щось писав
Аватар користувача

З нами з: 12 Лютого, 2011 13:17
Повідомлення: 35
Звідки: з мами...
Репутація: 170
Писала цей вірш, присвячуючи його двом закоханим людям...Для них.
Так тяжко зберегти кохання,
Коли весь світ, мов проти вас…
Постійні крики й нарікання.
Воює відстань з вами й час…
Любов ваша палка й нестримна,
Вона зашиє всі дірки…
І хоч вона шалено сильна,
Їй треба вірність і роки…
Він марить зустріччю із нею…
Вона дорожча за життя…
Вона його мета. Ідея…
Втілює суть його буття…
Нервово викурить цигарку…
Вповільнено заб’ється пульс.
Забулися скандали й сварки,
Згадався ніжний дотик вуст…
Вона сліпа, адже не бачить…
Нічого…Крім його очей.
Так часто у подушку плаче…
Ненавидить таких ночей!..
І судоржно холодні пальці
Крадуть всі літери із кнопок
Слова зривають шквал овацій…
Шалений шквал. Але короткий…
Мить зустрічі – це просто диво…
І так лише у них буває!...
Тріпочуть серця два щасливо,
Нарешті втілилось бажання…
Та злинув день і ніжна ніч…
Невпинно мчить її автобус,
А на спітнівшому вікні,
Написані слова любові.
І знов цигарка. Ніч безсонна…
Мокра подушка…Смс…
Біжить…Усе біжить по колу.
Не змінюючи вічний рейс…
Вони щасливі у коханні,
Скільки б утрат в них не було…
Адже й розлука при бажанні,
Вміло закріплює любов.

_________________
Я не эта...Я - та САМАЯ...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 06 Березня, 2011 0:11 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Стою на пороге.Здесь - ты ,там - свобода.
Смотрю как играет в тебе недоверие...
И нет обещаний,табу ожиданиям...
Уйти - не вопрос ! Сделать шаг -и за дверью!

Меня проверять на устойчивость психики?
На преданность,верность,на нежность,терпение?
Я выдержу все!Но поверю ли в искренность
Потом, как в открытость и знак уважения?

Уйти - не вопрос! Дай понять,что пора уже.
Не сложно прощать себе игры невинные.
Лишь сердце б не звало потом и не ныло бы
И не вырывалось вдогонку с повинною...

А чувства? Сверяй остротой ощущения! -
Зализывать раны любовью - не сложно же!
Терпения хватит.К свободе - мгновение.
И больше ничто нам потом не поможет.

Еще позволяю...Стою в ожидании...
Смотрю и любуюсь твоим процветанием.
Когда-то достанешь - и без обьяснения
Я выйду за дверь твоего мироздания.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 12 Березня, 2011 1:01 
Офлайн
Частий гість
Частий гість
Аватар користувача

З нами з: 04 Червня, 2008 21:46
Повідомлення: 58
Репутація: 84
Мне кажется, я до тебя не знала
Что так бывает – я жива…
Я ни на миг притом не забывала,
Что должен ты, что я должна.

Мы как планеты, Луна и Солнце.
Быть вместе – снится только нам.
Я изредка смотрю в твоё оконце,
Являясь в сны без спросу по ночам…

Ты никогда не будешь так свободен,
Как я хочу, как ты молчишь.
И совестью своею обескровлен,
На паперти спиной ко мне стоишь.

А я всего лишь хочу солнцем
Тебе светить и быть свободной,
И праздником, и страстным танцем,
И радугой после бури погодной.

Бываю так невыносима
В любви, что и врагу не пожелать.
Ты обними, скажи… любима…
И дай ещё немного подышать…

_________________
Не живи уныло.
Не жалей, что было.
Не гадай, что будет.
Береги, что есть.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 10 Квітня, 2011 19:46 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
зраджено.

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Востаннє редагувалось Eva в 11 Серпня, 2011 13:57, всього редагувалось 1 раз.

Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 17 Квітня, 2011 18:32 
Офлайн
Щось писав
Щось писав
Аватар користувача

З нами з: 12 Лютого, 2011 13:17
Повідомлення: 35
Звідки: з мами...
Репутація: 170
Вірш старий...Років 2 назад написала. Трішки песимістичний, але кажуть гарний. А взагалі вирішуйте самі...
Хочеться лише сказати, що квіти - витвори мистецтва природи. Вони не винні у ваших проблемах та істериках, тож не варто показувати свій характер перед хлопцем (наприклад), ламаючи чи викидаючи, щойно подаровані ним квіти. Якось так...

Зимова ніч...Місячне сяйво...
Спокійно...Тихо. І сніжить...
Панують чорно-білі барви,
А на снігу щось мерехтить...
Лежить, обвіяна метіллю,
Холодна...Присмерті...Одна.
Лежить, мов бездиханне тіло -
Троянда...Ніжна й чепурна...
Вона стікала ніби кров'ю,
Втрачаючи червоні пелюстки...
Не передати сраху й болю,
Яких зазнали зірвані листки...
Настане ранок...Тут ітимуть люди...
І кожен поглядом лиш покосить...
Ну, а троянди вже тоді не буде...
Там будуть залишки її краси...


P.S. Надто вже люблю оті три крапочки)

_________________
Я не эта...Я - та САМАЯ...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 21 Квітня, 2011 11:33 
Офлайн
Постійний житель
Постійний житель
Аватар користувача

З нами з: 28 Липня, 2008 15:34
Повідомлення: 105
Звідки: Донецк
Репутація: 84
Щось у самотніх людях блищить, як скарб.
Їх особистість - напрочуд глибоке поле.
Там, під, землею, що зелена та пласка
пліскають хвилі моря з іржавим болем;
наче в старому вмивальнику з-за труби
дивиться смерть із самих глухих глибин,

та посміхається. Море шумить дощем,
дощ заливає сусідні земельні акри.
Є у самотності те, що приб'є ущент,
подихом вітру відкриє вікна та чакри,
все прибере зі шляху. А вода бурлить.
Людям з самотністю завжди чомусь болить,

як на коліні жовті набряклі цятки,
ноючи тихо, коли вже ідуть на спад;
наче сумління - виміняне з двадцятки,
на сигаретну пачку - летить з моста.
Щось у самотніх манить, чарує зір
ледве відчутною кволістю у нозі.

_________________
Раз пришлось родиться, дайте насладиться, дайте надышаться, дайте людям шансы
реализоваться, в этот мир ворваться, в этот мир влюбиться, в этот мир врубиться, разочароваться..(с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Мій Вірш!
ПовідомленняДодано: 23 Квітня, 2011 15:45 
Офлайн
Новачок
Новачок
Аватар користувача

З нами з: 19 Квітня, 2011 7:30
Повідомлення: 11
Звідки: Із м.Сміли.
Репутація: 1
Удалено.

_________________
Смела сити все сосите!


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 03 Травня, 2011 0:22 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
+++
Они всё – равно уйдут
Они всё – равно уйдут. Детка, оставь свои слёзы случайным смешным прохожим, пиши и читай только прозу. Они всё – равно уйдут.

Да просто ведь мир так сложен, что боль прорастает под кожей, но это проходит тоже. Ты думаешь: «Господи Боже, за что же мне столько ничтожеств – тех мальчиков численных множеств. Они всё – равно уйдут.

Они всё – равно уйдут. Не будет не первых, ни лишних, не будет ни песен, ни писем /он будет слегка зависим/. Потом это всё зависнет. Ты боль умножаешь на восемь, улыбка меж розовых дёсен, ты стонешь: «Когда же осень?». Тогда. Они всё – равно уйдут.

Они всё – равно уйдут. Да просто так не бывает, что вечность полёты дарит. Они тебя забывают, осколками яда тают, до дна тебя выпивают, терзают и изнуряют. Итог /так всегда бывает/ - они всё – равно уйдут.

+++
Теоретическая практичность
Теоретически,
Расстояния, что присутствуют в нашей недосказанности
Равное километражу моего постоянного активного похуизма,
Касающегося концепций влюблённости и полётов искренности.
Практически
Я схожу с ума от недостатка твоих рук, глаз и фраз…
Становлюсь неконтролируемой в своих действиях и словах по отношению к тебе.
Я думаю о тебе каждый день.
Непрерывно думаю о тебе
И меня это бесит.
Моё сердце покрывается инеем от твоего виртуозного мороза,
А в сознании присутствует понимание эйфоричности твоего небезразличия ко мне.
Твоих невозмутимо голубых глаз,
Твоего вечного запаха от Lacoste
И твоей недо – и – переэмоциональности.
Расстояние между моим «нет» и твоим «да»
Равное взрыву…
Равное потери смысла…
Равное прогулки по краю крыши, когда ветер в голове и рвут моменты памяти.
Недосказанность рвёт на куски.
Немного играю в суку.
И всё о тебе…
All about you…
Верю…

+++
В моём сознании ты делишь два плюс два
И твой ответ всегда выходит восемь.
Мы глубже моря и твоя стена
В моих безумиях всё так – же стены сносит…

Я не люблю твою банальность встреч
И ветром разрываю поколенья,
Я не смогу тебя всю жизнь беречь
И не приму я твоего забвенья…

Я – боль, я – эгоистка темноты,
Я – миг пустой… Он вечно, вечно давит…
А ты идёшь в объятья пустоты
И я не знаю, что судьбе оставить!...

В твоей квартире минус двадцать семь
С моей пещерой ей и не сравниться,
Да и не нужно это мне совсем,
Но образ твой мне вечно будет сниться.

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09 Травня, 2011 0:18 
Офлайн
Cordial
Cordial
Аватар користувача

З нами з: 18 Жовтня, 2007 20:16
Повідомлення: 3719
Репутація: 1146
Я хочу просыпаться с тобой!
Чаще, больше, но так же сладко.
Не включать ночью свет украдкой,
А чтоб было спокойно и гладко.

И когда за окном светает,
Я хочу на плече спать твоем.
И пусть каждый об этом знает,
Что с тобой я и ночью, и днем.

Я хочу, чтоб вот так же снова,
Говорил, что со мной тепло.
Что не нужно тебе другого
И что в сердце твоем светло.

Я хочу слышать: «Доброе утро!»
«Сладких снов» и «Спокойной ночи».
Пусть улыбнусь я на это хитро,
Но ведь обниму, что есть мочи!

И не буду клясться на век,
Ведь клятвы – людская слабость.
Но ты – любимый мой человек!
Мое счастье, чудо и радость!

_________________
Ты небо рисуешь синим, а серым рисуешь скалы. Затем мужчин, обязательно сильных, и женщин, конечно, слабых. Но небо лишь изредка сине, а серое вовсе не скалы, и вот приходится быть сильной. А хочется быть слабой.


Догори
 Профіль  
 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1512 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1 ... 71, 72, 73, 74, 75, 76  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Вперед:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB
*Мобільна версія