Смілянський форум

Ласкаво просимо

* Погода 
* Правила   * Учасники
* Вхід   * Реєстрація
Об'яви форума

Смілянський форум засвідчує свою підтримку українському народу. Ми засуджуємо дії російської влади, що нахабно ввела свої збройні сили на територію України.
Ми єдина, незалежна держава і вторгнення на нашу територію - це порушення суверенності України.
Слава Україні !


Сьогодні: 15 Серпня, 2018 20:23

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 140 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 20 Березня, 2009 18:12 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Амстердам

Я повіз би тебе в Амстердам
Де канали і готика
Може ти почуєш хоч там
Голос дотику

А в Парижі на Сен-Жермен
Звук труби і орган
Мій Париж це сонячний день
Ранок це Амстердам

На високих вежах півні
Зустрічають зорю
Запах кави перший трамвай
Я давно вже не сплю

Задивляюсь в обличчя сну
Ти вже ген десь отам
Хай тобі розповість мій сум
Вранішній Амстердам

А в Парижі на Сен-Жермен
Звук труби і орган
Мій Париж це сонячний день
Ранок це Амстердам

Повезу тебе в Амстердам
Де канали і готика
Може ти осягнеш хоч там
Голос дотику

А в Парижі на Сен-Жермен
Звук труби і орган
Мій Париж це сонячний день
Ранок це Амстердам

ЮРКО ПОКАЛЬЧУК

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 03 Квітня, 2009 11:38 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
****
Вспоминаю твое имя.
Им бессмысленно томима:
в нем горят и мгла и свет...
Но совсем недавно встало
Рядом-грохотом металла-
Оглушительное:"Нет!"

Кто посмел?И что отнимет:
Да святится твое имя!-
То,чем всей душой жила.
Но произнесу,припомню
И-погромного погромней-
"Нет!"-вопят и свет,и мгла.

Ах ты боже мой,рабы- мы!
Я рабой твоей ,любимый,
Пребывала столько лет!
Так победа иль кощунство,
Злость или гордыня чувства
это вздыбленное"Нет!"?

Это "Нет!" есть "Да!",любимый,
Нескончаемо дробимый
Между мною и не мной.
Это "Нет!" есть "Да!" по сути
Да,тверда,не обессудьте.
Да!-и начат путь иной.

Да!-мы оба виноваты.
Да!-вернись в свои пенаты...
Но скажи мне,в чем секрет.
Что же,все захлопнув точкой,
Заору вдруг темной ночкой
Я совсем другое "Нет!"?

О,отчаянное "Нет!"
Нет!!!
Нет!!!
Нет!!!

Римма Казакова

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 05 Квітня, 2009 13:46 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
********
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела...
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.

Такої зоряної тиші...
Такого безміру в добі!...
Це,може,навіть і не вірші,
А квіти,кинуті тобі.

Ліна КОСТЕНКО

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 05 Квітня, 2009 13:53 
Офлайн
Маніяк
Маніяк

З нами з: 13 Жовтня, 2007 17:59
Повідомлення: 1967
Репутація: 248
txN написав:
Не создавайте себе кумиров (с) непомню кто

ухаха"(с) непомню кто"-но уверен что кто-то!!!
Это библия друг мой...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 05 Квітня, 2009 13:59 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Кому потрібні ваші коментарі в цій темі?Це не тема для обговорення біблії і потрібності чи непотрібності кумирів.(((
Не цікаво-не заходь.

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 05 Квітня, 2009 14:09 
Офлайн
Маніяк
Маніяк

З нами з: 13 Жовтня, 2007 17:59
Повідомлення: 1967
Репутація: 248
anita извините что мы с токсином создали вам ряд неудобств своими действиями(запостили не по теме)
По теме:
Раз два пять с бадуна я Апять.
Три 4 позычь двушку.(с) Сосед алкаш


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 06 Квітня, 2009 17:42 
Офлайн
Містер Форум 2008
Містер Форум 2008
Аватар користувача

З нами з: 16 Березня, 2008 21:27
Повідомлення: 987
Звідки: з інтернета
Репутація: 800
Люблю этот стих, и афтор нравитсо, каждую весну жду грозового дня что бы пройтись под дождиком, послушать розкаты грома, и вспышки молнии)
Федор Тютчев

ВЕСЕННЯЯ ГРОЗА

Люблю грозу в начале мая,
Когда весенний, первый гром,
как бы резвяся и играя,
Грохочет в небе голубом.

Гремят раскаты молодые,
Вот дождик брызнул, пыль летит,
Повисли перлы дождевые,
И солнце нити золотит.

С горы бежит поток проворный,
В лесу не молкнет птичий гам,
И гам лесной и шум нагорный -
Все вторит весело громам.

Ты скажешь: ветреная Геба,
Кормя Зевесова орла,
Громокипящий кубок с неба,
Смеясь, на землю пролила.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 03 Червня, 2009 22:49 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Епілог

Я підданка своїх обов"язків,
Я,васал свому королю,
Я люблю тебе тихо,боязко.
Я прощально тебе люблю.

Не жалкуй за мною.Я мічена.
Мене кожне лихо згребе.
На прощання тобою засвічена
Подарую тобі себе.

Це б лишитись.Але не можу я.
Нареченою нарече
Й заколисує,заворожує
Чорнобрив"я таких ночей.

А в моєму краю ойчистому
Б"ють гармати,свистить картеч.
Я не жінка.Найкращі лицарі
Наді мною зломили меч.

Мені легко,що вже аж трудно.
Мені страшно:забуду пароль.
Мене кличе суворо і трубно
Мій обов"язок,мій король.

Не кажи,що не маю рації.
І докорами не карай.
Я в любові як в еміграції.
Відпусти мене в рідний край.

Ліна КОСТЕНКО

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 06 Червня, 2009 15:17 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 24 Грудня, 2008 0:09
Повідомлення: 1371
Звідки: From Fiji Islands :)
Репутація: 4495
Александр Пушкин (1836г.)

Отцы пустынники и жёны непорочны,
Чтоб сердцем возлетать во области заочны,
Чтоб укреплять его средь дольних бурь и битв,
Сложили множество божественных молитв;
Но ни одна из них меня не умиляет,
Как та, которую священник повторяет
Во дни печальные Великого поста;
Всё чаще мне она приходит на уста
И падшего крепит неведомою силой:
Владыко дней моих! дух праздности унылой,
Любоначалия, змеи сокрытой сей,
И празднословия не дай душе моей.
Но дай мне зреть мои, о Боже, прегрешенья,
Да брат мой от меня не примет осужденья,
И дух смирения, терпения, любви
И целомудрия мне в сердце оживи.

Додано через 2 хвилин 52 секунд:

Александр Блок

О да, любовь вольна, как птица,
Антология русской поэзии
Да, все равно — я твой!
Да, все равно мне будет сниться
Твой стан, твой огневой!

Да, в хищной силе рук прекрасных,
В очах, где грусть измен,
Весь бред моих страстей напрасных,
Моих ночей, Кармен!

Я буду петь тебя, я небу
Твой голос передам!
Как иерей, свершу я требу
За твой огонь — звездам!

Ты встанешь бурною волною
В реке моих стихов,
И я с руки моей не смою,
Кармен, твоих духов...

И в тихий час ночной, как пламя,
Сверкнувшее на миг,
Блеснет мне белыми зубами
Твой неотступный лик.

Да, я томлюсь надеждой сладкой.
Что ты, в чужой стране,
Что ты, когда-нибудь, украдкой
Помыслишь обо мне...

За бурей жизни, за тревогой,
За грустью всех измен,—
Пусть эта мысль предстанет строгой,
Простой и белой, как дорога,
Как дальний путь, Кармен!

Додано через 5 хвилин 46 секунд:

Леся Українка

Мій шлях

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрівався на шляху зо мною,

Того я щирий серденьком вітала:

«Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю;

Та не шукайте в них пророчої науки, –

Ні, голосу я гучного не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, –

Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»

З його плачем я спів з’єднаю свій,

Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.

Коли ж на довгому шляху прийдеться

Мені почути співи гучні, вільні, –

В моїй душі для них луна знайдеться.

Сховаю я тоді журбу свою

І пісні вільної жалем не отрую.

Коли я погляд свій на небо зводжу, –

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, –

Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі…

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

Додано через 2 хвилин 41 секунд:

Анна Ахматова

Сжала руки под тёмной вуалью...
«Отчего ты сегодня бледна?»
— Оттого, что я терпкой печалью
Напоила его допьяна.

Как забуду? Он вышел, шатаясь,
Искривился мучительно рот...
Я сбежала, перил не касаясь,
Я бежала за ним до ворот.

Задыхаясь, я крикнула: «Шутка
Всё, что было. Уйдёшь, я умру».
Улыбнулся спокойно и жутко
И сказал мне: «Не стой на ветру».

Додано через 1 хвилину 11 секунд:

Андрей Белый

Паренёк плетётся в волость
На исходе дня.
На лице его весёлость.
Перед ним - поля.

Он надвинул разудало
Шапку набекрень,
На дорогу тень упала -
Встал корявый пень.

Паренёк, сверни с дороги, -
Паренёк, сверни!
Ближе чёрные отроги,
Буераки, пни.

Где-то там тоскливый чибис
Пролетает ввысь.
Миловались вы, любились
С девкою надысь -

В колокольчиках в лиловых,
Грудь к груди прижав,
Средь медвяных, средь медовых,
Средь шелковых трав.

Что ж ты вдруг поник тоскливо,
Будто чуя смерть?
Одиноко плещет ива
В голубую твердь.

Вечер ближе. Солнце ниже.
В облаках - огни.
Паренёк, сверни - сверни же,
Паренёк, сверни!

_________________
Не имеет значения, что кто-либо говорит и делает. Ты сам должен быть безупречным человеком.(с)Карлос Кастанеда


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 30 Липня, 2009 17:09 
Офлайн
Міс Літо 2008
Міс Літо 2008
Аватар користувача

З нами з: 03 Серпня, 2007 3:23
Повідомлення: 6250
Звідки: з Шервудського лісу.
Репутація: 4133
Марина Цветаева


Ночи без любимого — и ночи
С нелюбимым, и большие звезды
Над горячей головой, и руки,
Простирающиеся к Тому —
Кто от века не был — и не будет,
Кто не может быть — и должен быть.
И слеза ребенка по герою,
И слеза героя по ребенку,
И большие каменные горы
На груди того, кто должен — вниз...

Знаю всё, что было, всё, что будет,
Знаю всю глухонемую тайну,
Что на темном, на косноязычном
Языке людском зовется — Жизнь.

_________________
Хочешь благо - вложи частичку себя.

Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 30 Липня, 2009 18:49 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Вересня, 2008 22:16
Повідомлення: 3261
Попередження: 2
Костенко..Цветаева..Асадов...
не скажу що у мене є кумир, люблю вірші просто
за те , що люди змогли так точно висловитись

Я часто слышу: " Сколько тебе лет?"
Скажу вам откровенно:" Я не знаю".
Не потому, что это мой секрет,
Свои года я просто не считаю.
Семнадцать мне, когда любимый друг
Меня обнимет нежно, приласкает.
И ничего на свете нет вокруг.
Ну кто же в этот миг года считает?
Мне 35, душа моя поет,
Мчусь на машине по свободной трассе!
Кто скорость полюбил, меня поймет,
Что это тоже маленькое счастье.
Мне 50,когда иду я в гости,
Сменив спортивный стиль на свой на наряд.
И чувствую спиной, как моет кости
Соседок милых на скамейке ряд.
А иногда бывают дни такие,
Когда порядок дома и покой,
Рассматриваю лица дорогие,
Давно ушедшие навечно в мир иной.
И вот тогда мне 100, а может 200....
Рыданья разрывают мою грудь.
Шепчу молитву и целую крестик,
И до утра, конечно, не уснуть

_________________
я не хорошая и не плохая... я идеальная


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 31 Серпня, 2009 1:46 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
...І не дивуй,що я прийду зненацька...
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастілій просто.На Сенатську!
А от до тебе-я не знаю як.

Вже одпручалась гордістю і смутком,
Одгородилась даллю,як щитом.
Як довго йшла до тебе,як нехутко,
І скільки ще і сумнівів і втом!

Прийми мою понівечену душу,
Збагни й пробач мій безневірний острах.
Дай хоч на мить забути слово -"мушу",
Це перше слово з букваря дорослих.

Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до тебе й не до нас.
А дика груша світиться,як люстра...
І чутно гомін тополиних трас...

Ліна КОСТЕНКО

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 11 Вересня, 2009 12:59 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Ліна КОСТЕНКО

* * *

Гуде вогонь – веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі…

А я чолом припала до вікна,
і смуток мій бере мене за плечі.

Сама пішла світ за очі – аби
знайти від тебе крихту порятунку.

Мої думки, як дикі голуби,
в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.

І віднайшла – гірку печаль світань.
І п'ю, немов невиброджену брагу.

І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.

Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.

І відпливаю поночі одна
на кризі шибки у холодний вечір.

І спить в печі веселий сатана,
уткнувся жаром в лапи головешок.

І так до самих синіх зоряниць,
до світанкових поїздів ячання –

до безміру, як в темряві зіниці,
тривожно шириться чекання…


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 24 Вересня, 2009 19:36 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 10 Березня, 2007 13:59
Повідомлення: 1484
Звідки: лунная орбита %)
Репутація: 888
С. Есенин.

x x x

Жизнь - обман с чарующей тоскою,
Оттого так и сильна она,
Что своею грубою рукою
Роковые пишет письмена.

Я всегда, когда глаза закрою,
Говорю: "Лишь сердце потревожь,
Жизнь - обман, но и она порою
Украшает радостями ложь.

Обратись лицом к седому небу,
По луне гадая о судьбе,
Успокойся, смертный, и не требуй
Правды той, что не нужна тебе".

Хорошо в черемуховой вьюге
Думать так, что эта жизнь - стезя
Пусть обманут легкие подруги,
Пусть изменят легкие друзья.

Пусть меня ласкают нежным словом,
Пусть острее бритвы злой язык, -
Я живу давно на все готовым,
Ко всему безжалостно привык.

Холодят мне душу эти выси,
Нет тепла от звездного огня.
Те, кого любил я, отреклися,
Кем я жил - забыли про меня.

Но и все ж, теснимый и гонимый,
Я, смотря с улыбкой на зарю,
На земле, мне близкой и любимой,
Эту жизнь за все благодарю.

Август 1925

_________________
itur ad astra.....


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 27 Вересня, 2009 22:06 
ОТЧЕГО

Мне грустно, потому что я тебя люблю,
И знаю: молодость цветущую твою
Не пощадит молвы коварное гоненье.
За каждый светлый день иль сладкое мгновенье
Слезами и тоской заплатишь ты судьбе.
Мне грустно... потому что весело тебе.


ИСПОВЕДЬ

Я верю, обещаю верить,
Хоть сам того не испытал,
Что мог монах не лицемерить
И жить, как клятвой обещал;
Что поцелуи и улыбки
Людей коварны не всегда,
Что ближних малые ошибки
Они прощают иногда,
Что время лечит от страданья,
Что мир для счастья сотворен,
Что добродетель не названье
И жизнь поболее, чем сон!..

Но вере теплой опыт хладный
Противуречит каждый миг,
И ум, как прежде безотрадный,
Желанной цели не достиг;
И сердце, полно сожалений,
Хранит в себе глубокий след
Умерших - но святых видений,
И тени чувств, каких уж нет;
Его ничто не испугает,
И то, что было б яд другим,
Его живит, его питает
Огнем язвительным своим.


Михаил Лермонтов




Догори
  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Вересня, 2009 11:13 
Офлайн
Експерт
Експерт
Аватар користувача

З нами з: 09 Березня, 2009 20:35
Повідомлення: 597
Репутація: 1631
Анна Ахматова
Зображення

Я научилась просто, мудро жить,
Смотреть на небо и молиться Богу,
И долго перед вечером бродить,
Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи
И никнет гроздь рябины желто-красной,
Слагаю я веселые стихи
О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
Пушистый кот, мурлыкает умильней,
И яркий загорается огонь
На башенке озерной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь
Крик аиста, слетевшего на крышу.
И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.
1912

Я не любви твоей прошу.
Она теперь в надежном месте...
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты —
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло —
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю.
1914

Мальчик сказал мне: «Как это больно!»
И мальчика очень жаль...
Еще так недавно он был довольным
И только слыхал про печаль.

А теперь он знает все не хуже
Мудрых и старых вас.
Потускнели и, кажется, стали уже
Зрачки ослепительных глаз.

Я знаю: он с болью своей не сладит,
С горькой болью первой любви.
Как беспомощно, жадно и жарко гладит
Холодные руки мои.
1913

Нам свежесть слов и чувства простоту
Терять не то ль, что живописцу — зренье
Или актеру — голос и движенье,
А женщине прекрасной — красоту?

Но не пытайся для себя хранить
Тебе дарованное небесами:
Осуждены — и это знаем сами —
Мы расточать, а не копить.

Иди один и исцеляй слепых,
Чтобы узнать в тяжелый час сомненья
Учеников злорадное глумленье
И равнодушие толпы.
1915


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Вересня, 2009 13:43 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 10 Березня, 2007 13:59
Повідомлення: 1484
Звідки: лунная орбита %)
Репутація: 888
Мне грустно на тебя смотреть....
x x x

Мне грустно на тебя смотреть,
Какая боль, какая жалость!
Знать, только ивовая медь
Нам в сентябре с тобой осталась.

Чужие губы разнесли
Твое тепло и трепет тела.
Как будто дождик моросит
С души, немного омертвелой.

Ну что ж! Я не боюсь его.
Иная радость мне открылась.
Ведь не осталось ничего,
Как только желтый тлен и сырость.

Ведь и себя я не сберег
Для тихой жизни, для улыбок.
Так мало пройдено дорог,
Так много сделано ошибок.

Смешная жизнь, смешной разлад.
Так было и так будет после.
Как кладбище, усеян сад
В берез изглоданные кости.

Вот так же отцветем и мы
И отшумим, как гости сада...
Коль нет цветов среди зимы,
Так и грустить о них не надо.


С. Есенин
1923


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 06 Листопада, 2009 2:08 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Нічого такого не сталось.
Бо хто ти для мене? Сторонній.
Життя соталось, соталось
гіркими нитками іронії.

Життя соталось, соталось.
Лишився клубочок болю.
Нічого такого не сталось.
Ти просто схожий на Долю.


*******

Такий чужий
і раптом – неминучий.
Химери хмар задушать горизонт.
Земля вдихне глибинно і жагуче
на вишняках настояний озон.
Мені нестерпно, душно, передгрозно.
Ліловим чадом туманіє без.
Гудуть ліси, риплять дубові кросна,
парчеву зливу виткавши з небес.
Лягла грози пульсуюча десниця
на золоте шаленство голови.
Мені, мабуть, ніколи не досниться
сліпучий спалах чистої жаги.
Гроза мені погрожує громами,
закутий біль спинає на диби.
Нехай смакують почуття гурмани,
а ти стихія – любиш, так люби!
Чи ще тебе недоля не намучила?
Чи не сліпить грозою ткана ніч?
Люблю.
Чужого.
Раптом – неминучого.
Тужу тонкою млістю передпліч.



**********

Циферблат годинника на розі
хуртовини снігом замели…
Нам з тобою, видно, по дорозі,
бо ішли й нікуди не прийшли.
Знов ті самі вулиці незрячі
і замету хвиля снігова.
Нам з тобою легко так, неначе
вітер нам підказує слова.
— Підкажи найлагідніше слово,
я його слухняно повторю.
Розгуляйся буйно і раптово,
заглуши усе, що говорю! —
Не було ні зустрічі, ні туги.
Не було пориву і жалю.
Я спокійна.
Я щаслива з другим.
Я тебе нітрохи не люблю.
А якщо заплачу і руками
я торкну ясне твоє чоло, —
нас не бачать леви біля брами:
левам очі снігом замело.



**********

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

Ліна КОСТЕНКО


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Листопада, 2009 0:20 
Офлайн
Частий гість
Частий гість
Аватар користувача

З нами з: 18 Листопада, 2009 21:04
Повідомлення: 60
Репутація: 36
А мне оч нравится Есенин

Я ль виноват, что жизнь мне не мила
И что я всех люблю и и вместе ненавижу,
И знаю о себе, чего еще не вижу,
Ведь этот дар мне Муза принесла.
Я ль виноват, что я поэт
Тяжлых мук и горькой доли,
Не по своей же стал я воле,
Таким уж родился на све...
Я знаю : в жизни счастья нет,
Она есть бред, мечта души больной
И знаю : скучен всем напев унылый мой,
Но я не виноват, такой уж я поэт!..


******

Грустно...Душевные муки
Сердце терзают и рвут,
Времени скучные звуки
Мне и вздохнуть не дают.
Ляжешь, а горькая дума
Так и не сходит с ума...
Голову кружит от шума,
Как же мне быть...и сама
Моя изнывает душа.
Нет утешенья ни в ком,
Ходишь едва-то дыша,
Мрачно и дико кругом,
Доля, зачем ты дана!
Голову негде склонить,
Жизнь и горька и бедна,
Тяжко без счастия жить


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: /
ПовідомленняДодано: 29 Листопада, 2009 20:17 
Офлайн
Експерт
Експерт
Аватар користувача

З нами з: 17 Лютого, 2009 15:21
Повідомлення: 537
Звідки: РПЗ
Репутація: 880
Мой поэтический кумир это -Блок. Очень люблю сочинение "Незнакомка"

По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.

Вдали, над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.

И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.

Над озером скрипят уключины
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный,
Бессмысленно кривится диск.

И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной
Как я, смирен и оглушен.

А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!» кричат.

И каждый вечер, в час назначенный
(Иль это только снится мне?),
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.

И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна,
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.

И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.

И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.

Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.

И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.

В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.


Догори
 Профіль  
 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 140 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Вперед:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB
*Мобільна версія