Смілянський форум

Ласкаво просимо

* Погода 
* Правила   * Учасники
* Вхід   * Реєстрація
Об'яви форума

Смілянський форум засвідчує свою підтримку українському народу. Ми засуджуємо дії російської влади, що нахабно ввела свої збройні сили на територію України.
Ми єдина, незалежна держава і вторгнення на нашу територію - це порушення суверенності України.
Слава Україні !


Сьогодні: 15 Вересня, 2019 17:29

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 140 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5 ... 7  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 24 Січня, 2009 23:02 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Між іншим

Коли буду я навіть сивою,
І життя моє піде мрякою,
Я для тебе буду красивою,
А для когось,може,й ніякою.
А для когось лихою,впертою,
Ще для когось відьмою,коброю.
А між іншим,якщо відверто,
То була я дурною і доброю.
Безборонною,несинхронною
Ні з теоріями,ні з практиками.
І боліла в мені іронія
Всіма ліктиками й галактиками
І не знало міщанське кодло,
Коли я захлиналась лихом,
Що душа на люди виходила
Забинтована білим сміхом.
І в житті,як на полі мінному,
Я просила в цьому сторіччі
Хоч би той магазинний мінімум:
-Люди,будьте взаємно ввічливі!-
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курсивами:
-Так багато на світі горя,
Люди,будьте взаємно красивими!

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 26 Січня, 2009 22:39 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Дивно чому не написла в попередніх постах,але однією з найгеніальніших особистостей в поезії, я вважаю Янку Дягілєву...
Порой умирают боги - и права нет больше верить
Порой заметает дороги, крестом забивают двери
И сохнут ключи в пустыне, а взрыв потрясает сушу,
Когда умирает богиня, когда оставляет души
Огонь пожирает стены, и храмы становятся прахом
И движутся манекены, не ведая больше страха
Шагают полки по иконам бессмысленным ровным клином
Теперь больше верят погонам и ампулам с героином
Терновый венец завянет, всяк будет себе хозяин
Фолклором народным станет убивший Авеля Каин
Погаснет огонь в лампадах, умолнут священные гимны
Не будет ни рая, ни ада, когда наши боги погибнут
Так иди и твори, что надо, не бойся, никто не накажет
Теперь ничего не свято...
(1985)
ЯНКА ДЯГИЛЕВА

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 27 Січня, 2009 17:16 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Очима ти сказав мені:люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
Несказане лишилось несказанним.

Життя ішло,минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі,вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова,як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Січня, 2009 17:35 
НЕ ВЕРЬ СЕБЕ

Que nous font apres tout les vulgaires abois
De tous ces charlatants, qui donnent de la voix
Les marchands de pathos et les faiseurs d`emphase
Et tous les baladins qui dansent sur la phrase?
A. Barbier

Не верь, не верь себе, мечтатель молодой,
Как язвы, бойся вдохновенья...
Оно - тяжелый бред души твоей больной
Иль пленной мысли раздраженье.
В нем признака небес напрасно не ищи:
То кровь кипит, то сил избыток!
Скорее жизнь свою в забавах истощи,
Разлей отравленный напиток!
Случится ли тебе в заветный, чудный миг
Отрыть в душе давно безмолвной
Еще неведомый и девственный родник,
Простых и сладких звуков полный, -
Не вслушивайся в них, не предавайся им,
Набрось на них покров забвенья:
Стихом размеренным и словом ледяным
Не передашь ты их значенья.
Закрадется ль печаль в тайник души твоей,
Зайдет ли страсть с грозой и вьюгой, -
Не выходи тогда на шумный пир людей
С своею бешеной подругой;
Не унижай себя. Стыдися торговать
То гневом, то тоской послушной,
И гной душевных ран надменно выставлять
На диво черни простодушной.
Какое дело нам, страдал ты или нет?
На что нам знать твои волненья,
Надежды глупые первоначальных лет,
Рассудка злые сожаленья?
Взгляни: перед тобой играючи идет
Толпа дорогою привычной;
На лицах праздничных чуть виден след забот,
Слезы не встретишь неприличной.
А между тем из них едва ли есть один,
Тяжелой пыткой не измятый,
До преждевременных добравшийся морщин
Без преступленья иль утраты!..
Поверь: для них смешон твой плач и твой укор,
С своим напевом заученным,
Как разрумяненный трагический актер,
Махающий мечом картонным...

МОЛИТВА

В минуту жизни трудную
Теснится ль в сердце грусть:
Одну молитву чудную
Твержу я наизусть.
Есть сила благодатная
В созвучье слов живых,
И дышит непонятная,
Святая прелесть в них.
С души как бремя скатится,
Сомненье далеко -
И верится, и плачется,
И так легко, легко....

Михаил Лермонтов


Догори
  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Січня, 2009 18:40 
Офлайн
Міс Літо 2008
Міс Літо 2008
Аватар користувача

З нами з: 03 Серпня, 2007 3:23
Повідомлення: 6250
Звідки: з Шервудського лісу.
Репутація: 4133
* * *
Душа, как бабочка, накрытая стаканом.
Без воли вольная, легка – невелика.
Наивно ищет страны – океаны
В тупых углах граненого мирка.


Во мне ютится трепетно, безропотно,
Затейливыми крыльями шурша,
Верша свой труд нетрудный и бесхлопотный,
Диковинная бабочка – душа.


С тончайших крыльев странно-неустанно,
Тишайшая, как Эльфов голоса,
Мельчайшая, как капельки тумана,
Легчайших рифм срывается пыльца.
ЮЛИЯ БОРИСОВА

_________________
Хочешь благо - вложи частичку себя.

Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Січня, 2009 18:49 
Офлайн
Псих
Псих
Аватар користувача

З нами з: 14 Грудня, 2007 19:37
Повідомлення: 2808
Звідки: USSR
Репутація: 663
Мне осталась одна забава:
Пальцы в рот - и веселый свист.
Прокатилась дурная слава,
Что похабник я и скандалист.

Ах! какая смешная потеря!
Много в жизни смешных потерь.
Стыдно мне, что я в бога верил.
Горько мне, что не верю теперь.

Золотые, далекие дали!
Все сжигает житейская мреть.
И похабничал я и скандалил
Для того, чтобы ярче гореть.

Дар поэта - ласкать и карябать,
Роковая на нем печать.
Розу белую с черною жабой
Я хотел на земле повенчать.

Пусть не сладились, пусть не сбылись
Эти помыслы розовых дней.
Но коль черти в душе гнездились -
Значит, ангелы жили в ней.

Вот за это веселие мути,
Отправляясь с ней в край иной,
Я хочу при последней минуте
Попросить тех, кто будет со мной, -

Чтоб за все за грехи мои тяжкие,
За неверие в благодать
Положили меня в русской рубашке
Под иконами умирать.

С.А. Есенин

_________________
жертвоприношение было обильным.
Всю ночь в небе сверкали молнии
и доносилась сытая отрыжка
Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Січня, 2009 19:52 
Офлайн
Ас клавіатури
Ас клавіатури
Аватар користувача

З нами з: 29 Серпня, 2006 12:07
Повідомлення: 308
Репутація: 213
Сергей Есенин

Гой ты, Русь, моя родная,
Хаты — в ризах образа...
Не видать конца и края —
Только синь сосет глаза.

Как захожий богомолец,
Я смотрю твои поля.
А у низеньких околиц
Звонно чахнут тополя.

Пахнет яблоком и медом
По церквам твой кроткий Спас.
И гудит за корогодом
На лугах веселый пляс.

Побегу по мятой стежке
На приволь зеленых лех,
Мне навстречу, как сережки,
Прозвенит девичий смех.

Если крикнет рать святая:
«Кинь ты Русь, живи в раю!»
Я скажу: «Не надо рая,
Дайте родину мою».

1914

_________________
Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Січня, 2009 21:35 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
КРОМЕ ЛЮБВИ

Не любила, но плакала. Нет, не любила, но все же
Лишь тебе указала в тени обожаемый лик.
Было все в нашем сне на любовь не похоже:
Ни причин, ни улик.

Только нам этот образ кивнул из вечернего зала,
Только мы - ты и я - принесли ему жалобный стих.
Обожания нить нас сильнее связала,
Чем влюбленность - других.

Но порыв миновал, и приблизился ласково кто-то,
Кто молиться не мог, но любил. Осуждать не спеши
Ты мне памятен будешь, как самая нежная нота
В пробужденьи души.

В этой грустной душе ты бродил, как в незапертом доме...
(В нашем доме, весною...) Забывшей меня не зови!
Все минуты свои я тобою наполнила, кроме
Самой грустной - любви....
М.Цвєтаєва

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Січня, 2009 13:28 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Мне нравится,что вы больны не мной.
Мне нравится,что я больна не вами.
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится,что можно быть смешной-
Распущенной-и не играть словами.
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще,что вы при мне
Спокойно обнимаете другую.
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то,что я не вас целую.
Что имя нежное,мой нежный,не
упоминаете ни днем,ни ночью-всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!

Спасибо вам и сердцем и рукой
За то,что вы меня-не зная сами!-
Так любите: за мой ночной покой.
За редкость встреч закатными часами.
За наши не- гулянья под луной,
За солнце,не у нас над головами,-
За то,что вы больны-увы!-не мной,
За то,что я больна-увы!-не вами!

*********

Ты,меня любивший фальшью
Истины - и правдой лжи,
Ты,меня любивший - дальше
Некуда! - За рубежи!

Ты,меня любивший дольше
Времени - Десницы взмах!-
Ты меня не любишь больше:
Истина в пяти словах.

Марина Цветаева

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 01 Лютого, 2009 2:50 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Сыпь, гармоника. Скука... Скука...
Гармонист пальцы льет волной.
Пей со мною, паршивая сука,
Пей со мной.

Излюбили тебя, измызгали —
Невтерпеж.
Что ж ты смотришь так синими брызгами?
Иль в морду хошь?

В огород бы тебя на чучело,
Пугать ворон.
До печенок меня замучила
Со всех сторон.

Сыпь, гармоника. Сыпь, моя частая.
Пей, выдра, пей.
Мне бы лучше вон ту, сисястую,—
Она глупей.

Я средь женщин тебя не первую...
Немало вас,
Но с такой вот, как ты, со стервою
Лишь в первый раз.

Чем вольнее, тем звонче,
То здесь, то там.
Я с собой не покончу,
Иди к чертям.

К вашей своре собачьей
Пора простыть.
Дорогая, я плачу,
Прости... прости...

СЕРГЕЙ ЕСЕНИН

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 01 Лютого, 2009 4:00 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Пошел на слом и мой воздушный замок.
Стою на твердой и крутой земле.
А что сгорело-то хранить золе.
Я не позиции сдала - экзамен.

Лариса КОЛОС

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 02 Лютого, 2009 15:32 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум"ям згорю

Ліна КОСТЕНКО(вірш без розділових знаків,і з маленької букви,і без крапки вкінці)

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 03 Лютого, 2009 22:11 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Зорепростір мрій
За чужим вікном?
Так люблю його...
Так ніжно бавлю в серці...
Океани неба
Нависають сном...
І мольбертів ніч
Їх не в силах стерти.
Твій порожній дим
Снігових химер?
закриває світ.
Я його не бачу...
Караван зірок
Ніби був тепер?
І нема його.
Я за ним не плачу...
Кадр цей. Про нас.
Без афіш примє"р
Тінь фантом згортає...
Ти звіряєш час.
Час - лише бар"єр!
І щоденний фарс!
Він у мить згорає...
Зорепростір мрій
За моїм вікном...
Може навіть дим
Від химер у серці?
Я люблю тебе.
Хоч не бавить сном
Жест зіниць твоїх
Сум моїх проекцій...
МАРІЯ ШТЕЛЬМАХ

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 05 Лютого, 2009 23:16 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Не отрекаются любя

Не отрекаются любя
Ведь жизнь кончается не завтра
Я перестану ждать тебя
А ты придешь совсем внезапно
Не отрекаются любя

А ты придешь когда темно
Когда в окно ударит вьюга
Когда припомнишь как давно
Не согревали мы друг друга
Да ты придешь когда темно

И так захочешь теплоты
Неполюбившейся когда-то
Что переждать не сможешь ты
Трех человек у автомата
Вот как захочешь теплоты

За это можно все отдать
И до того я в это верю
Что трудно мне тебя не ждать
Весь день не отходя от двери
За это можно все отдать

Не отрекаются любя
Ведь жизнь кончается не завтра
Я перестану ждать тебя
А ты придешь совсем внезапно
Не отрекаются любя
Не отрекаются любя
В.Тушнова

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 08 Лютого, 2009 16:34 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Я прийшла до тебе в сад
і принесла виноград
Білий-білий...
З неба град
Впав.
Й розбив мій виноград.
Я стою сама в саду
І не плачу, і не йду...
Я збираю виноград
Мертвий-мертвий..
Тихий сад
Закривавлений
В граду...
Босоніж стою в саду...
І тримаю виноград...
Ти лежиш...
Навколо сад
І спада на тебе град...
Мертвий-мертвий...
Я не йду.
Поряд я в саду стою.
Ти лежиш...
І пада град
На розбитий виноград...
Твоє серце не живе
Не розбудить він уже...
А моє?
Ти чуєш? Ні!
Сад нашіптує мені...
І я слухаю твій сад,
І розбитий виноград
Ще тримає у руці,
Й проростає він в мені...
Ти не бійся:
Я не йду,
Я лишаюсь в саду,
І холодний
Білий град
Розбиває виноград
Мертвий-мертвий...
Чуєш?
Я...
Ця рука вже не моя...
Й серце дихає ледь-ледь...
Град розбив весь сад ущерть.
Ти...
Я...
Град як круговерть...
Знай це я...
Долаю смерть...
Марія Штельмах

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 08 Лютого, 2009 16:49 
Офлайн
=)
Аватар користувача

З нами з: 19 Вересня, 2006 21:42
Повідомлення: 5460
Звідки: b53
Репутація: 578
Не создавайте себе кумиров (с) непомню кто

_________________
Зображення
Противник ищущий ваши ошибки, полезнее чем друг желающий их скрыть!


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 09 Лютого, 2009 17:08 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 10 Березня, 2007 13:59
Повідомлення: 1484
Звідки: лунная орбита %)
Репутація: 888
Все отнято: и сила, и любовь.
В немилый город брошенное тело
Не радо солнцу. Чувствую, что кровь
Во мне уже совсем похолодела.

Веселой Музы нрав не узнаю:
Она глядит и слова не проронит,
А голову в веночке темном клонит,
Изнеможенная, на грудь мою.

И только совесть с каждым днем страшней
Беснуется: великой хочет дани.
Закрыв лицо, я отвечала ей...
Но больше нет ни слез, ни оправданий.

1916, А. Ахматова.

_________________
itur ad astra.....


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 12 Лютого, 2009 15:39 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 10 Березня, 2007 13:59
Повідомлення: 1484
Звідки: лунная орбита %)
Репутація: 888
Берег моря, Фауст и Мефистофель..

Фауст:

- Мне скучно, бес.

Мефистофель:

- Что делать, Фауст?
Таков вам положен предел,
Его ж никто не преступает.
Вся тварь разумная скучает:
Иной от лени, тот от дел;
Кто верит, кто утратил веру;
Тот насладиться не успел,
Тот насладился через меру,
И всяк зевает да живет -
И всех вас гроб, зевая, ждет.
Зевай и ты.

Фауст:

- Сухая шутка!
Найди мне способ как-нибудь
Рассеяться.

Мефистофель:

- Доволен будь
Ты доказательством рассудка.
В своем альбоме запиши:
Fastidium est quies - скука
Отдохновение души.
Я психолог... о, вот наука!..
Скажи, когда ты не скучал?
Подумай, поищи. Тогда ли,
Как над Виргилием дремал,
А розги ум твой возбуждали?
Тогда ль, как розами венчал
Ты благосклонных дев веселья
И в буйстве шумном посвящал
Им пыл вечернего похмелья?
Тогда ль, как погрузился ты
В великодушные мечты,
В пучину темную науки?
Но, помнится, тогда со скуки,
Как арлекина, из огня
Ты вызвал наконец меня.
Я мелким бесом извивался,
Развеселить тебя старался,
Возил и к ведьмам и к духам,
И что же? всё по пустякам.
Желал ты славы — и добился,
Хотел влюбиться — и влюбился.
Ты с жизни взял возможну дань,
А был ли счастлив?

Фауст:

- Перестань,
Не растравляй мне язвы тайной.
В глубоком знанье жизни нет -
Я проклял знаний ложный свет,
А слава... луч ее случайный
Неуловим. Мирская честь
Бессмысленна, как сон... Но есть
Прямое благо: сочетанье
Двух душ...

Сцена из "Фауста" Гёте.

_________________
itur ad astra.....


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Лютого, 2009 0:51 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
АВТОПОРТРЕТ БЕЗ РЕВНОЩІВ

Благословляю жінку, що на світанку відслонить
Вікна в твоєму домі.
Її вимита шкіра ряхтітиме холодом,
Як розтяте вранішнє яблуко.
Жінку, яка безшелесно, навшпиньках
Пройде на кухню,
Поставить каву.
Її очі і руки будуть при цьому сміятись.
Благословляю цю жінку,
Сонну птаху її волосся,
Затамований подих її ходи,
Сірника, що горить між пальців,
Роздвоюючись у безоднях зіниць,
Повільну блакитну музику вен
На руці, піднятій з гребенем...

Благословляю жінку, яку я тобі дарую,
Жінку, якій належить пильнувати твій добрий ранок
Це я відливаю її для тебе
Зі слів ясних, аж пекучих,
Що по краплі стікають поверхнею шибки,
В яку дивлюся,
І в її глибині коливається
Підводна квітка мого обличчя...
Благословляю цю жінку — як усе-таки шкода,
Що цієї жінки тобі ніколи не знати.
Оксана Забужко

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 04 Березня, 2009 1:54 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може,тільки в танці.
Довіра-звір полоханий,втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час.Хвилини.Дні.Роки.
Він дивний звір,він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах,в сонатах солов"їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду,від слів,
І цей спектакль йому вже не прем"єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір,без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам.І вже не відсахнеться.

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 140 повідомлень ]  На сторінку Поперед.  1, 2, 3, 4, 5 ... 7  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Вперед:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB
*Мобільна версія