Смілянський форум

Ласкаво просимо

* Погода 
* Правила   * Учасники
* Вхід   * Реєстрація
Об'яви форума

Смілянський форум засвідчує свою підтримку українському народу. Ми засуджуємо дії російської влади, що нахабно ввела свої збройні сили на територію України.
Ми єдина, незалежна держава і вторгнення на нашу територію - це порушення суверенності України.
Слава Україні !


Сьогодні: 20 Листопада, 2018 23:26

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 140 повідомлень ]  На сторінку 1, 2, 3, 4, 5 ... 7  Далі
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Мій поетичний кумир
ПовідомленняДодано: 27 Грудня, 2008 12:20 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Впевнена,у кожного шанувальника поезіі є автор,якого дуже любиш,є твори,які знаєш напам"ять,які тебе рятують,коли важко,зігрівають і викликають неймовірні ємоції.Подаруємо одне одному найдорожче...
Мій кумир Ліна Костенко.Сильна жінка,дуже мудра,чутлива,має глибокі думки,невичерпні знання історіі,мови,людської душі,відчуття цінності життя.Репресована,реабілітована.Поважаю,як людину.В захваті від кожного її твору.Зараз вона проживає у Києві.Це поетеса,яка отримала величезне визнання в Україні і в світі вже зараз.Її вивчають на уроках літератури.Але останнім часом не видається.Твори придбати неможливо.В бібліотеках можна знайти дуже мало і найцінніші твори лише в читальних залах.Шанувальники збирають її поезію в інтернеті,обмінюючись тим,у кого що є.ЇЇ поезія врятувала мені життя.Кожен вірш-то перлина.
*********
Виходжу в ніч.Іду назустріч долі.
Ітиму,доки вистачить снаги.
Ідуть мої супутники-тополі.
Лежать мої сучасники-сніги.

А темрява!Іду,не спотикаюсь.
А люди,люди!Десь вони та є.
І все-таки,до чого я торкаюсь,
воно ж таки хоч трохи відтає.

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Востаннє редагувалось Eva в 28 Грудня, 2008 14:33, всього редагувалось 1 раз.

Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 27 Грудня, 2008 13:41 
Офлайн
Місс Форум 2007
Місс Форум 2007

З нами з: 16 Серпня, 2007 19:18
Повідомлення: 8220
А мої улюблені Блок, Вознесенский, Рождественский

Обожнюю цей вірш..так гарно він написаний чоловіком від обличчя жінки


Я в глазах твоих утону.. . МОЖНО?
Ведь в глазах твоих утонуть - счастье
Подойду и скажу: "Здравствуй"
Я люблю тебя очень! СЛОЖНО?
Нет, не сложно, а очень трудно
Очень трудно любить, ВЕРИШЬ?
Подойду я к обрыву... КРУТО...
Буду падать - поймать успеешь?
Ну, а если уйду - напишешь?
Только мне без тебя трудно
Я хочу быть с тобой.. СЛЫШИШЬ?
Не неделю, не месяц, а долго
Очень долго, всю жизнь. ХОЧЕШЬ?
Но ответ, я боюсь, знаешь
Ты ответь мне, но только молча
Ты ответь мне глазами: ЛЮБИШЬ?
Если "ДА", то тебе обещаю
Что ты самым счастливым будешь.
Если "НЕТ", то ответь, умоляю,
Не тяни своим взглядом в омут.

Я любить тебя буду МОЖНО?
Даже если нельзя, БУДУ до смерти
И всегда я приду на помощь
Если тебе, вдруг, будет трудно.

_________________
Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 27 Грудня, 2008 17:29 
Офлайн
Cordial
Cordial
Аватар користувача

З нами з: 18 Жовтня, 2007 20:16
Повідомлення: 3719
Репутація: 1146
Я в принципе люблю поэзию. Не могу сказать, что у меня есть кумир. Очень нравятся Асадов, Цветаева. Нельзя не любить Пушкина. Одна из моих самых любимых поэтесс - Вероника Тушнова. И очень обидно, что о ней так мало знают. Например, песня "Позвони мне, позвони" на ее стихи. И об этом практически не знают.
Вероника Михайловна Тушнова была очень талантливым человеком. В военные годы работала палатным врачем нейрохирургического госпиталя в Казани, потом врачем-ординатором в Москве. Первые ее стихи появились в печати в 1939 году. Неустанно занималась переводческой деятельностью. Переводила стихи поэтов Прибалтики, Кавказа, Польши, Румынии, Югославии, Индии... Я восхищаюсь ее силой, мудростью, способностью настолько понимать оттенки человеческих чувств.
Вот один из ее стихов, который я очень люблю. Он помог мне пережить трудный момент жизни.

А знаешь, все еще будет!
Южный ветер еще подует,
и память перелистает,
и встретиться нас заставит,
и еще меня на рассвете
губы твои разбудят.
Понимаешь, все еще будет!
В сто концов убегают рельсы,
Самолеты уходят в рейсы,
Корабли снимаются с якоря...
Если б помнили это люди,
Чаще думали бы о чуде,
реже бы люди плакали.
Счастье - что оно? Та же птица:
упустишь и не поймаешь.
А в клетке ему томиться
тоже ведь не годиться,
трудно с ним, понимаешь?
Я его не запру безжалостно,
крыльев не искалечу.
Улетаешь?
Лети, пожалуйста...
Знаешь, как отпразднуем встречу!

P.S. Вот и я стараюсь повторять себе: "А знаешь, все еще будет!"

_________________
Ты небо рисуешь синим, а серым рисуешь скалы. Затем мужчин, обязательно сильных, и женщин, конечно, слабых. Но небо лишь изредка сине, а серое вовсе не скалы, и вот приходится быть сильной. А хочется быть слабой.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 28 Грудня, 2008 0:42 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
*******
Біле,біле,біле,поле.
Чорний гомін-вороння
Посідало,та й замріялось
Про убитого коня.

Скаче кінь,копитом цокає,
Тонко вухами пряде.
Ще ви,чорні,передохнете,
Поки кінь цей упаде!

********

Ми мовчимо-поезія і я.
Ми одна одній дивимось у вічі.
Вона не знає,як моє ім"я,-
Мене немає в нашому сторіччі.

Я не зійшла,посіяна в бетон.
Не прийнялась,морозами прибита.
Я недоцільна,наче камертон,
У кулаці кошлатого бандита.

********
Ти дивишся.А я вже,як на трапі.
І слів нема.І туга через край.
Життя іде по "Гаусівській шляпі"-
Отак от-"здрастуй",а отак -"прощай".

Прощай,прощай,чужа мені людино!
Ще не було ріднішого,як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність-утекти.
********
Ще вчора була я висока,як вежа.
Здається,ще трохи-дістану зеніт.
І раптом,як вибух,-обвал і пожежа.
Розтрощений камінь-уже не граніт.

Руйновище віри,і розпач,і розпач!
Під попелом смутку похований шлях.
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці,-будуємо хатку.
Над хаткою небо.А знов голубе.
Найвище уміння почати спочатку
Життя,розуміння,дорогу,себе.

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Грудня, 2008 1:27 
Офлайн
Місс Форум 2007
Місс Форум 2007

З нами з: 16 Серпня, 2007 19:18
Повідомлення: 8220
Марія Штельмах


Тепер твій світ у іншому форматі.
Для нього вся планета. Всі орбіти. Час.
Твоїх жадань тепер уже невартий.
Тепер мовчати можна
Довго і без нас.
Чужі надії -
майже візерунок...
На кожнім слові
Погляд..
І слоза
Стирає пам'ять
До кінця прозорі
Усі твої колишні почуття.
Немає тих, кому ми так судились,
Рев'єра драм забулася в собі.
Твоя любов мені, мабуть, наснилась,
Мабуть, це я заплутталась в тобі.
І що цієї миті дарувати,
Кого торкатись,
З ким ділити світ?
Якщо тепер ти в іншому форматі,
Якщо між нами зник і не воскреснув міст?
А інший більше...Більше не зіграти,
Бо інший я....
Забутий...
Ти змогла!
Мене такого вже не розпізнати.
Й не повернути.
Інша - ти сама.
Самотній шлях...
Десь там блукають наші тіні,
Згорілі в світлі.
Я вдихаю дим.
Тепер я - інший
Десь в юрбі між ними..
А ти така ж...
Ти інша тільки з ним....

_________________
Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Грудня, 2008 2:04 
Офлайн
Активіст
Активіст

З нами з: 27 Серпня, 2007 22:34
Повідомлення: 1308
Репутація: 344
не помню чье, но мне нравится отрывок:

...улыбкой демона мне мозг порви,
в коньяк и кокаин любви меня макни...


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Грудня, 2008 2:06 
Офлайн
Місс Форум 2007
Місс Форум 2007

З нами з: 16 Серпня, 2007 19:18
Повідомлення: 8220
Асадов

***
Друг без друга у нас получается всё
В нашем трудном жизненном споре.
Всё своё у тебя, у меня всё своё,
И улыбки свои, и горе.

Мы премудры: мы выход в конфликтах нашли
И, вчерашнего дня не жалея,
Вдруг решили и новой дорогой пошли,
Ты своею пошла, я - своею.

Всё правильно теперь: и дела, и житьё,
И хорошие люди встречаются.
Друг без друга у нас получается всё.
Только счастья не получается.

_________________
Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Грудня, 2008 15:09 
Офлайн
Місцевий
Місцевий

З нами з: 02 Червня, 2008 10:11
Повідомлення: 176
Репутація: 196
Леся Українка.
Уривок із драми "Лісова пісня".
Останній монолог Мавки:

..О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітвів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Грудня, 2008 21:19 
Офлайн
Частий гість
Частий гість
Аватар користувача

З нами з: 04 Червня, 2008 21:46
Повідомлення: 58
Репутація: 84
ПОПЫТКА РЕВНОСТИ

Как живется вам с другою,-
Проще ведь?- Удар весла!-
Линией береговою
Скоро ль память отошла

Обо мне, плавучем острове
(По небу - не по водам)!
Души, души!- быть вам сестрами,
Не любовницами - вам!

Как живется вам с простою
Женщиною? Без божеств?
Государыню с престола
Свергши (с оного сошед),

Как живется вам - хлопочется -
Ежится? Встается - как ?
С пошлиной бессмертной пошлости
Как справляетесь, бедняк?

"Судорог да перебоев -
Хватит! Дом себе найму".
Как живется вам с любою -
Избранному моему!

Свойственнее и сьедобнее -
Снедь? Приестся - не пеняй...
Как живется вам с подобием -
Вам, поправшему Синай!

Как живется вам с чужою,
Здешнею? Ребром - люба?
Стыд Зевесовой вожжою
Не охлестывает лба?

Как живется вам - здоровится -
Можется? Поется - как?
С язвою бессмертной совести
Как справляетесь, бедняк?

Как живется вам с товаром
Рыночным? Оброк - крутой?
После мраморов Каррары
Как живется вам с трухой

Гипсовой? (Из глыбы высечен
Бог - и начисто разбит!)
Как живется вам с сто-тысячной -
Вам, познавшему Лилит!

Рыночною новизною
Сыты ли? К волшбам остыв,
Как живется вам с земною
Женщиною, без шестых

Чувств?..
Ну, за голову: счастливы?
Нет? В провале без глубин -
Как живется, милый? Тяжче ли,
Так же ли, как мне с другим?

Марина Цветаева

_________________
Не живи уныло.
Не жалей, что было.
Не гадай, что будет.
Береги, что есть.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 29 Грудня, 2008 23:11 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 10 Березня, 2007 13:59
Повідомлення: 1484
Звідки: лунная орбита %)
Репутація: 888
Нравится поэзия многих авторов, каждый из них по своему задевает какие-то душевные струны.

***
Как белый камень в глубине колодца,
Лежит во мне одно воспоминанье.
Я не могу и не хочу бороться:
Оно — веселье и оно — страданье.

Мне кажется, что тот, кто близко взглянет
В мои глаза, его увидит сразу.
Печальней и задумчивее станет
Внимающего скорбному рассказу.

Я ведаю, что боги превращали
Людей в предметы, не убив сознанья.
Чтоб вечно жили дивные печали,
Ты превращен в мое воспоминанье.

A.Ахматова
***

_________________
itur ad astra.....


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 16 Січня, 2009 0:41 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Ти вчора поїхав,ти ж тільки поїхав учора,
а вже мені будень диктує дощі і дощі.
І де ж мені взяти для дум зрівноважені чола,
для смутків сутулих непродощимі плащі?

Вмовляю себе,що тиждень-це ж так небагато.
Ну що таке тиждень?Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь,немов при багатті.
Дощі зарядили такі затяжні,затяжні...

Дороги розмиті і чується крик журавлиний.
І ніч проминула,і сон не приніс забуття.
Тепер я не можу без тебе пробути й хвилини.
А якось жила ж я усе попереднє життя!

Ліна Костенко

Додано через 1 годину 31 хвилин 11 секунд:

* * * *
Я хочу знати-любиш ти мене,
чи це вже сон,який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
Моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,
Чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса - і тільки,трішечки краси,
Душі нічого більше не потрібно.

Чи,може,в цім калейдоскопі літ,
Де все нещадно звичне і щоденне,
Ти просто мені дивишся у слід
І трохи любиш сни свої про мене?

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 16 Січня, 2009 17:20 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Поезія-це інший,непересічний всесвіт буття...Я люблю її завжди,бо вся вона різна,але по-своєму щира та філософська...Я просто обожнюю Марію Штельмах, на мій погляд - це одна з найяскавіших письменниць сучасності...Люблю Ахматову,Цвєтаєву,Тушнову,вони по-своєму різні,але завжди-щирі...Серед поетів вирізняю Асадова,його творчість дуже цікава, подобається цикл віршів Єсєніна, присвячений Айседорі Дункан,люблю вірші Олександра Блока,дещо з Маяковського тощо...Ще обожнюю такого поета,як Шарль Бодлер,його вірші мене настільки захоплюють,що я поринаю в їх світ до безмежжя...

На втіху мертвим
Листопад живе,
У ньому я нестримано зникаю.
І тінь моя, і слід моїх карет
В одну алею.Мить.
Їх вже немає.
Тебе шукати в світі -
Тільки зайвий сенс,
Серцевий напад стримати напевно,
Щоб випити від болю злий абсент
І залашитися. І думати щоденно.
Я не люблю твоїх оздоблених кімнат.
Порожніх склянок.
Пива і диванів.
Мені не вижити під довгих фільмів такт.
Під сновидінь дурман.
Під дихання кентаврів.
До ранку ніч скрадається в вікні.
Дверей ключі.
І шелест ніжних кроків.
Король не спить, коли живе в мені.
І прокидається від привидів щоночі.
Гарячий фарс. він маєже як любов.
З кімнати в іншу дим пливе між пальців.
Я не торкаюсь. Невже ти любиш кров
У кубках, повних королівських вальсів?
Чому б не випити за славу дивних днів?
За силует невдалих спроб спокуси?
Чому б не вижити минулому в тобі?
І зникнути в моїх думках майбутніх?
Я королем цю пам"ять величаю.
Їй бути добре. Тільки в суєті
Моїм натхненням вже не жити. Знаю,
На радість леза скинули ножі.
Я не блукаю більше в просторі кімнати
Твоєї влади.
Вежі королівств
Мене не ваблять більше.
більше не зіграти.
Обман.
Він за кулісами повис...
Марія Штельмах

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 21 Січня, 2009 7:39 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 19 Вересня, 2006 22:02
Повідомлення: 12182
Тот кто сражался против Наполеона, тот кто написал книгу о диверсионном ремесле, тот кто также писал стихи: Денис Давыдов.

Зображення

ПОЭТИЧЕСКАЯ ЖЕНЩИНА
Что она? - Порыв, смятенье,
И холодность, и восторг,
И отпор, и увлеченье,
Смех и слезы, черт и Бог,
Пыл полуденного лета,
Урагана красота,
Исступленного поэта
Беспокойная мечта!
С нею дружба - упоенье...
Но спаси, Создатель, с ней
От любовного сношенья
И таинственных связей!
Огненна, славолюбива,
Я ручаюсь, что она
Неотвязчива, ревнива,
Как законная жена!
1816

ЭЛЕГИЯ IV
В ужасах войны кровавой
Я опасности искал,
Я горел бессмертной славой,
Разрушением дышал;
И, в безумстве упоенный
Чадом славы бранных дел,
Посреди грозы военной
Счастие найти хотел!..
Но, судьбой гонимый вечно,
Счастья нет! подумал я...
Друг мой милый, друг сердечный,
Я тогда не знал тебя!
Ах, пускай герой стремится
За блистательной мечтой
И через кровавый бой
Свежим лавром осенится...
О мой милый друг! с тобой
Не хочу высоких званий,
И мечты завоеваний
Не тревожат мой покой!
Но коль враг ожесточенный
Нам дерзнет противустать,
Первый долг мой, долг священный
Вновь за родину восстать;
Друг твой в поле появится,
Еще саблею блеснет,
Или в лаврах возвратится,
Иль на лаврах мертв падет!..
Полумертвый, не престану
Биться с храбрыми в ряду,
В память Лизу приведу...
Встрепенусь, забуду рану,
За тебя еще восстану
И другую смерть найду!
1816

_________________
Бачу справи твої, людино!
Зображення


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 21 Січня, 2009 14:48 
Офлайн
Активіст
Активіст
Аватар користувача

З нами з: 08 Вересня, 2007 16:09
Повідомлення: 1375
Звідки: from Nirvana
Репутація: 323
Андрей Лысиков
Зображення

"Июнь"
Ты знаешь, я тоже устал и тоже сбился с пути.
Я тоже все потерял, не успев ничего найти.
И в крошечном сердце моем давно поселился страх,
Если бы он был огнем, то я бы рассыпался в прах.

Бессмысленность прожитых дней, безрадостность сделанных дел.
Казалось, что я сильней и что далеко предел.
Я тоже чертил черту, пытаясь шагнуть за край,
Но знаешь, я не могу, когда в глаза мои смотрит май.

Все может быть без меня,
Мой май, боль моя.

Ты знаешь, я верил словам, я верил в их силу и страсть.
Они рвали меня пополам и не давали упасть.
Только слова как дым, тающий высоко.
А тем, кто их говорил, в общем-то, все равно.

Ты знаешь, я верил себе, пытаясь найти покой.
Как будто бы обо мне заботился кто-то другой.
Но все приходило к нулю, и я начинал себе врать.
Лишь те, кого я люблю, меня могли удержать.

Ты знаешь, трудно любить, проще всего ненавидеть.
Жаль только, что приходиться тем, кем хотят тебя видеть.
Жаль только, что надо питать силой своей чужие надежды.
И постараться не заблевать светлого чувства скупые одежды.

"Собака"
И я уйду рано
Меня торопит небо.
И кажется, так мало
И даже нигде не был.

Успею, возьму больше,
Чтоб утащить с собою.
Вот только бы подольше
Не прорастать травою.

Ко мне придет собака
В молочно-белой шкуре.
И разразится драка
Сильнее ветра бури.

Мое худое тело
Она порвет клыками.
Я дрался, я был смелым
Со слабыми руками.

Меня война кормила
Надеждами о мире.
Она меня любила,
Я был мишенью в тире.

Она меня кромсала,
Кровь наполняя гноем.
А белая собака
Была всегда с героем.

И я сражался дико
И была победа.
Но без войны так тихо,
И я себя же предал.

И о себе же плакал,
В себя с двух рук стреляя.
И белая собака
Пришла хвостом виляя.

И я не знаю кто бы
Мне был бы так же предан.
Моей печали всходы
Взошли уже до неба.

Собака ночь лакает,
Пьет пространства воду.
Время мне оставляет
Я в нем обрету свободу.

Додано через 1 хвилину 39 секунд:

кто-то нырнул в героиновый шик, кто-то курил траву и писал музыку:Андрей Лысиков

Додано через 11 секунд:

ыча))))

_________________
"Галлюцинации вообще довольно противны. Но через некоторое время ты учишься приспосабливаться к таким явлениям, как визит покойной бабушки, ползущей по твоей ноге с ножом в зубах" (с) Хантер Томпсон


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 21 Січня, 2009 15:31 
Офлайн
Частий гість
Частий гість
Аватар користувача

З нами з: 11 Січня, 2008 19:32
Повідомлення: 52
Звідки: Смела!!!
Репутація: 8
Обожаю Тютчева

Люблю грозу в начале мая,
Когда весенний, первый гром,
как бы резвяся и играя,
Грохочет в небе голубом.

Гремят раскаты молодые,
Вот дождик брызнул, пыль летит,
Повисли перлы дождевые,
И солнце нити золотит.

С горы бежит поток проворный,
В лесу не молкнет птичий гам,
И гам лесной и шум нагорный -
Все вторит весело громам.

Ты скажешь: ветреная Геба,
Кормя Зевесова орла,
Громокипящий кубок с неба,
Смеясь, на землю пролила.

_________________
Вся наша жизнь - ИГРА!!!


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 22 Січня, 2009 13:38 
Безумец я! Вы правы, правы!
Смешно бессмертье на земли.
Как смел желать я громкой славы,
Когда вы счастливы в пыли?
Как мог я цепь предубеждений
Умом свободным потрясать
И пламень тайных угрызений
За жар поэзии принять?
Нет, не похож я на поэта!
Я обманулся, вижу сам,
Пускай, как он, я чужд для света,
Но чужд зато и небесам!
Мои слова печальны: знаю,
Но смысла их вам не понять.
Я их от сердца отрываю,
Чтоб муки с ними оторвать!
Нет... мне ли властвовать умами,
Всю жизнь на то употребя?
Пускай возвышусь я над вами,
Но удалюсь ли от себя?
И позабуду ль самовластно
Мою погибшую любовь,
Всё то, чему я верил страстно,
Чему не смею верить вновь?

1832

М. Ю. Лермонтов


Догори
  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 22 Січня, 2009 20:58 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Пой же, пой. На проклятой гитаре
Пальцы пляшут твои вполукруг.
Захлебнуться бы в этом угаре,
Мой последний, единственный друг.

Не гляди на ее запястья
И с плечей ее льющийся шелк.
Я искал в этой женщине счастья,
А нечаянно гибель нашел.

Я не знал, что любовь - зараза,
Я не знал, что любовь - чума.
Подошла и прищуренным глазом
Хулигана свела с ума.

Пой, мой друг. Навевай мне снова
Нашу прежнюю буйную рань.
Пусть целует она другова,
Молодая, красивая дрянь.

Ах, постой. Я ее не ругаю.
Ах, постой. Я ее не кляну.
Дай тебе про себя я сыграю
Под басовую эту струну.

Льется дней моих розовый купол.
В сердце снов золотых сума.
Много девушек я перещупал,
Много женщин в углу прижимал.

Да! есть горькая правда земли,
Подсмотрел я ребяческим оком:
Лижут в очередь кобели
Истекающую суку соком.

Так чего ж мне ее ревновать.
Так чего ж мне болеть такому.
Наша жизнь - простыня да кровать.
Наша жизнь - поцелуй да в омут.

Пой же, пой! В роковом размахе
Этих рук роковая беда.
Только знаешь, пошли их на хер...
Не умру я, мой друг, никогда.
СЕРГЕЙ ЕСЕНИН

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 22 Січня, 2009 22:07 
хех... на эти стихи есть песня Кукрыниксы - Есенин


Догори
  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 24 Січня, 2009 22:16 
Офлайн
Живу я тут
Живу я тут
Аватар користувача

З нами з: 16 Грудня, 2008 0:02
Повідомлення: 4321
Репутація: 1622
Сумна колумбіана

Що,розуме,скептичний мій химернику?
Не прикидайся,ти сумуєш теж.
Любов відкрити важче,ніж Америку.
По-перше,чи до неї допливеш?
А допливеш - то цілий,чи потрощений?
Спустошений,ускладнений чи спрощений?
З якими вантажами,чи збагатими?
З якими міражами й сурогатами?

Ну, ось доплив.Ти певен,що впізнаєш?
Ну,ось впізнав.Ти кинешся в прибій?
Ну,виборов.Ну,вистраждав.Ну,маєш.
І все-таки - чи ти повіриш їй?
Не налетять якісь конквістадори,
Копитом в душу і в обличчя -"плі!"
І фермери посадять помідори
На шуканій ошуканій землі.

Як довго не було її в біноклі...
О,море днів,гірка твоя вода!
Просмолені канати із коноплі
Вже натягати в бурю набрида.
Уже собі нічого не пробачиш.
Уже не йдеш наосліп,навмання.
Земля,земля!..Ти вже її не бачиш.
Тобі в очах диявольське ткання.

Все вже змішалось.Все уже дифузія.
Земля,земля!..Тепер уже невчас.
Коли тонула ще одна ілюзія,
Ти вже й не кидав рятувальний пас.

Хай дальній берег в сонці медом плавиться.
Земля,земля!..Усе ж уже було.
Хай іншому якомусь мореплавцеві
Фазан розстелить пальмове крило.

І хай пливе,і хай собі радіє,
А потім проклинає свій порив.
За Добрим Мисом Доброї Надії
Вже не один той подвиг повторив.

Ліна Костенко

_________________
Зображення

Минуле вмерзає в кригу.
© Ліна Костенко


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 24 Січня, 2009 22:26 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 28 Лютого, 2008 19:49
Повідомлення: 707
Звідки: Звідти приходять, але туди не повертаються...
Репутація: 1803
Ти бачила фантазію.
Учора.
учора світ зневірився в тобі.
Ти поміж всіх метафорою горя
Любов на символ кинула в вікні.
Я знову цю реальність розкидаю.
Плюю в обличчя. В серця силует.
І світ в безодні. Він в мені згорає.
Коли фонтани б"ють душею вщерть.
І слів гарем у книзі на прощання.
На вічну пам"ять.
У коханні - смерть?
У ній всьому незримому початок,
Для смерті я - зневірений кадет.
ти повертайся, закінчи мою цитату.
Я дописати смисл свій не можу до кінця.
Я хочу знову все по-справжньому почати.
І час не ворог. Він - моя мета.
ти слів моїх заплакано не чуєш.
Ти рук моїх не відпускаєш в світ.
Ти відчай мій на подих свій чаклуєш.
Ти віриш в це. ти ще тримаєш мить.
А я тебе у вічності чекаю.
І мій фонтан зриває капелюх.
І Бог тебе в надії обіймає.
І я для тебе тільки пам"ять.
Дух моєї тиші вголос
Тебе так ніжно звабить уві сні.
не залишай фантом.
І мій фонтан. На подих
Заведи любов.
Бо вічність значить "ти".
Марія Штельмах

Остання фраза "вічність значить "ти"" для мене є щось неймовірне,надто пекуче й нестримне...сказано не просто глибоко,сказано геніально...

_________________
- Так кто же ты?
- Не половинка и не целое. Так... фрагмент...
- А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно.Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а «фрагменты» -никогда. (с)


Догори
 Профіль  
 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 140 повідомлень ]  На сторінку 1, 2, 3, 4, 5 ... 7  Далі

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Вперед:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB
*Мобільна версія