Смілянський форум

Ласкаво просимо

* Погода 
* Правила   * Учасники
* Вхід   * Реєстрація
Об'яви форума

Смілянський форум засвідчує свою підтримку українському народу. Ми засуджуємо дії російської влади, що нахабно ввела свої збройні сили на територію України.
Ми єдина, незалежна держава і вторгнення на нашу територію - це порушення суверенності України.
Слава Україні !


Сьогодні: 20 Листопада, 2017 6:36

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 2 повідомлень ] 
Автор Повідомлення
ПовідомленняДодано: 05 Березня, 2011 22:07 
Офлайн
Ветеран
Ветеран
Аватар користувача

З нами з: 17 Жовтня, 2007 8:17
Повідомлення: 796
Звідки: Сміла
Репутація: 60
Василь Шкляр – чільний представник сучасної української літератури, що працює у різних жанрах. Однак, безперечно, подією останнього часу у його творчості став вихід роману „Залишенець”, що писався довгі 13 років. Одне це вже наштовхує на думку, що автор не мав наміру привабити читачів гостросюжетністю, незвичною інтригою чи чимось подібним. По-друге, те, що книжка присвячена надзвичайно драматичним подіям української історії початку 1920-х років, також викликає повагу. Надто важкий та неоднозначний це був час, то ж мало хто візьме його за тло для свого твору. Та й неможливо сказати, чи це історичний роман, чи суто художній, а еклектика, як відомо, завжди на рівень вища від чистих стилів, тим більше така майстерна.
Думаю, прочитати цей роман та залишитися байдужим вкрай важко. Когось зачепить тема, когось кут зору, когось форма викладу. Однак мені щонайперше хотілося б сказати про мову. Мова „Залишенця” затоплює вас з перших сторінок, як теплі хвилі. Жвава, розмовна, жива, така, сказати б, українська… І ви купаєтесь у ній, смакуєте, ніжитесь, насолоджуючись і гарно побудованими фразами, і діалектними вкрапленнями, і призабутими уже сьогодні словами. А невимушеність і легкість письма зникає лиш там, де авторові доводиться транслітерувати російські фрази українською. Оце справді звучить дико, однак для роману цілком виправдано та вмотивовано.
Зображення

Друге, що мені впало в око у цьому романі – це повнота, багатогранність зображуваного. З одного боку, так, автор зосереджується на одному головному персонажі, легендарному Чорному Воронові. Однак, оповідаючи про нього, вплітає в текстове полотно численні вірування, звичаї, забобони, погляди тогочасних людей, навіть деякі особливості менталітету мешканців того чи іншого регіону та свої роздуми з приводу цього (нагадати хоча б його зауваги про людей Тернопільщини), які посутньо доповнюють атмосферу межі 20-х років, допомагають нам глибше зрозуміти, як же жили люди у ті часи, наскільки вони відрізнялися від нас. Крім того, це значно пожвавлює сам роман, який попри свою насиченість фактами проминає перед нашим внутрішнім зором немов цікавий фільм, а не черговий науково-популярний опус, що претендує чи то на літературність, чи то на історичну достовірність.
Зображення
Власне, третє, що посутньо вирізняє роман Василя Шкляра – це дуже гармонійне поєднання художності та фактичного матеріалу. Не відступаючи від фактів, ба, більше того, відкрито використовуючи значну кількість документів (переважно й досі недоступних широким колам донесень, таємних листів та звернень до громадян), письменник вибудовує свою версію буремного життя загадкового отамана Чорного Ворона, звертаючись також і до численних легенд. Перед нами постає образ мужньої людини, всім серцем відданої Україні, готової покласти життя за її волю, навіть якщо на це вже немає жодних сподівань. Однак головний герой не тільки досвідчений ватажок лісового загону та національно свідомий українець. Він ще й просто чоловік, а виявити це допомагає, звичайно ж, любов, змальована автором водночас пристрасно і ніжно. Чого варта тільки згадка про пахощі „понтійської азалії, духмяного кадила і дикої орхідеї”! Одним словом, Василеві Шкляру, вдалося якнайкраще задовольнити вимоги як масової літератури, так і елітної: поєднати важливий історичний матеріал, голі факти та відомості з цікавим сюжетом, гарною манерою викладу та власним поглядом-домислом на те, яким міг бути легендарний Чорний Ворон та його оточення, як могли розвиватися події, не зафіксовані документами.
І що ще прикметно, після прочитання роману Василя Шкляра мимоволі виникає почуття гордості: за те, що у нас є такі письменники, за те, що у нас були такі самовіддані борці за волю України, за те, що це наше, хай густо полите кров’ю та потом, минуле. Однак передати це словами неможливо. Просто треба прочитати сам твір.
Події відбувались на території теперішніх Звенигородського, Шполянського, Смілянського, Кам'янського, Черкаського та Чигиринського районів.


У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення:
ПовідомленняДодано: 20 Травня, 2011 22:32 
Офлайн
Псих
Псих
Аватар користувача

З нами з: 03 Грудня, 2007 5:41
Повідомлення: 2584
Звідки: Сміла
Репутація: 348
Чудова книга, давно таких не було...


Василь Шляр: Єжи Гофман екранізує «Чорний ворон»
http://www.kavkazcenter.com/ukr/content ... 8828.shtml


Догори
 Профіль  
 
Показувати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 2 повідомлень ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Вперед:  
cron
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Український переклад © 2005-2011 Українська підтримка phpBB
*Мобільна версія